Після проголошення в 1991 р. Незалежності України для успадкування питань концентрації, обліку, збереження і використання топографо-геодезичної    та картографічної продукції, які до цього покладались на Центральний картографо-геодезчий фонд (ЦКГФ) Головного управління геодезії та картографії СРСР, виникла потреба у створенні аналогічної структури у нашій державі.

Частково виконання цих функції було покладено на Українську територіальну інспекцію державного геодезичного нагляду, до обов’язків якої, крім іншого увійшли збирання топографо-геодезичних документів, каталогів координат і висот, топографічних карт, а також формування архівного фонду і ведення чергової довідкової карти. Територіальна інспекція відігравала важливу роль у справі упорядкування відомчих топографо-геодезичних робіт, а особливо зберігання, обліку та реєстрації готових картографічних матеріалів.

Проте, як і раніше, ще тривалий період часу основним фондоутримувачами таких матеріалів були підприємства, які діяли на території України за часів СРСР, а деякі й досі продовжують обліковувати і зберігати топографо-геодезичні та картографічні матеріали. Це такі підприємства, як Південо-Західне аерогеодезичне підприємство (нині-Українське державне аерогеодезичне підприємство (УкрДАГП), м. Київ), Український державний інститут інженерно-геодезичних вишукувань і зйомок (нині — Український державний науково виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.А. Шаха  (ДП “Укргеоінформ”), м. Київ), Донбаський топографо-маркшейдерське підприємство – “Донбасмаркшейдерія” (нині — Донбаське державне підприємство геоінформатики та маркшейдерії (ДП “Донбасгеоінформ”, м. Артемівськ), у сховищах яких зберігалось майже 3.5 млн одиниць продукції.

З подальшим розвитком галузі та виходячи з необхідності вироблення єдиного підходу до зберігання, облікування і використання топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, як архівного фонду, так і матеріалів, що утворилися в результаті діяльності підприємств Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України, виникла потреба в правовому врегулюванні цього питання.

Враховуючи прийняття 24 грудня 1993 р. Закону України “ Про Національний архівний фонд і архівні установи”, де в статті 9 прописано право на створення галузевого державного архіву для постійного збереження картографічних та інших специфічних видів архівних документів, які потребують особливих умов схоронності й використання. 26 січня 1996 р. Головне управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ видало наказ № 10 про створення з 1 квітня 1996 р. Державного підприємства “Картографо-геодезичний фонд України (Укркартгеофонд)”. А 20 червня 1996 р. Вийшла Постанова Кабінету Міністрів України № 661 “Про створення Державного картографо-геодезичного фонду України”.

Правова база у сфері геодезії та картографії в Україні була закріплена прийняттям 23 грудня 1998 р. Закону “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність”, в статті 19 якого були зафіксовані правові відносини субєктів підприємницької діяльності з питань формування Державного картографо-геодезичного фонду.

Зрештою на підприємство “Укркатгеофонд” було покладено такі функції:

  • формування і ведення державного картографо-геодезичного фонду України
  • централізований державний облік топографо-геодезичних та картографічних робіт; аналіз документів реєстрації;
  • зберігання матеріалів, одержаних в результаті виконання робіт суб’єктами підприємницької діяльності, які отримали ліцензію на проведення топографо-геодезичної та картографічної діяльності;
  • участь в реалізації єдиної державної науково-технічної політики під час виконання топограф-геодезичних та картографічних робіт і в створенні системи науково-геодезичної та картографічної діяльності;
  • топографо-геодезичний та картографічний моніторинг території України, включаючи шельфову зону та населені пункти;
  • здійснення контролю за топографо-геодезичною та картографічною діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності в додержанні правил використання топографо-геодезичної та картографічної інформації;
  • експертиза й підготовка матеріалів для затвердження проектно-кошторисної документації на проведення топографо-геодезичних та картографічних робіт;
  • участь у діяльності Національної ради з географічних назв у питання встановлення, стандартизації ти використання географічних назв;
  • приймання, редакційно-контрольна перевірка видавничих оригіналів топографічних карт усіх масштабів, карт відкритого користування та інших топографо-геодезичних об’єктів, адміністративних меж і державних кордонів України на створюваних картах і планах;
  • ведення Чергової довідкової карти України для забезпечення своєчасного і точного зображення географічних об’єктів адміністративних меж і державних кордонів України на створюваних картах і планах;
  • комплектування архівного фонду постійного зберігання астрономо-геодезичних, топографічних та картографічних матеріалів які мають історичну, наукову й виробничу цінність;
  • експертиза й перевірка, топографо-геодезичних та картографічних матеріалів і документів, що підлягають постійному зберіганню і які віднесені до складу матеріалів та документів Національного архівного фонду України;
  • державна реєстрація архівних документів, а також робота щодо віднесення архівних документів до унікальних документальних пам’яток;
  • участь у створенні галузевих банків даних, мереж збирання і передачі інформації;
  • реалізація топографо-геодезичної та картографічної продукції, продукції власного виробництва, надання платних послуг населенню, підприємствам, організаціям та установам.

За час діяльності підприємства було облаштовано майже 600 м2 виробничих та складських приміщень для зберігання топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Станом на 2011 р. В ДП “Укркартгеофонд” зареєстровано майже 2787130 одиниць топографо-геодезичних та картографічних матеріалів, з яких 311548 одиниць архівного фонду.

Формування Державного картографо-геодезичного фонду України продовжилося у 2013 року, адже Державне агентство земельних ресурсів України своїм Наказом від 15 листопада 2013 року  №491, встановлює що функції з ведення Держкартгеофонду виконує державне підприємство “Державний картографо-геодезичний фонд України”.

Реформування і формування  Державного картографо-геодезичного фонду України продовжилося і у 2014 році, адже Державне агентство земельних ресурсів України своїм Наказом від 21 жовтня 2014 року №335, встановлює що функції з ведення Держкартгеофонду виконує державне підприємство “Центр державного земельного кадастру”.

Кінцевим етапом формування  Державного картографо-геодезичного фонду України відповідно до Наказу Державної служби з питань геодезії, картогафії та кадастру від 12 грудня 2016 року №332 визначили, що функції з ведення  Державного картографо-геодезичного фонду України виконує державне науково-виробниче підприємство “Картографія”. А ДП “Укркартгеофонд” і ДП “ Центр ДЗК” виконали передачу матеріалів  Державного картографо-геодезичного фонду України  до ДНВП “Картографія”. Для виконання цього наказу на підприємстві було створено довідково-інформаційний картографогеодезичний відділ.

Основними завданнями новоствореного відділу є:

приймання, облік, систематизація, накопичення та зберігання страхового фонду геодезичних, топографічних, картографічних матеріалів, інформації та даних, у тому числі в цифровій формі, отриманих в результаті здійснення топографо-геодезичної і картографічної діяльності суб’єктами господарювання усіх форм власності;

  • забезпечення органів державного управління, органів місцевого самоврядування, оборони, науки, культури, освіти та населення країни геодезичними, топографічними, картографічними матеріалами, інформацією, даними тощо;
  • надання у користування юридичним та фізичним особам топографо-геодезичних та картографічних матеріалів, інформації, даних згідно із чинним законодавством, а саме:
  • картографічних матеріалів на територію України масштабів 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000, 1:1 000 000 різних років видання в системах координат УСК-2000, СК-42; СК-63;
  • пунктів тріангуляції, полігонометрії, нівелювання в системах координат СК-42, СК-63, УСК 2000; місцевих системах координат, системах висот Балтійська, Балтійська 1977
  • переобчислення координатної сітки топографічної карти з СК-42 та СК-63 в УСК-2000;
  • переобчислення координат геодезичних пунктів (тріангуляції, полігонометрії) з СК-42, СК-63 в УСК-2000;
  • ведення Чергової довідкової карти України масштабу 1:100 000 для забезпечення правильності зображення державного кордону та змін меж та інших складових адміністративно-територіального устрою України на топографічних картах та планах, а також для своєчасного та точного зображення змін інших елементів топографічної карти;
  • виявлення унікальних топографо-геодезичних та картографічних матеріалів, інформації, даних, які відносяться до історико-культурної спадщини України та є документами Національного архівного фонду України, їх облік та подання відомостей про них Укрдержархіву.

 

Проблемні питання.

  1. Досі не вирішено питання повернення картографічних матеріалів, що відображають територію України, різних років видання, які залишились в колишньому Центральному картографо-геодезичному фонді (Росія). Ці карти мають історико-культурну цінність для нашої держави. Настав час вирішити питання про їх повернення в України.
  2. Недостатній рівень співпраці з архівами інших суміжних галузей, що ускладнює своєчасне, достовірне та якісне забезпечення потреб усіх галузей виробництва картографо-геодезичними матеріалами.
  3. Суб’єктам підприємницької діяльності які виконують топографо-геодзичні та картографічні роботи не дотримуються Положення “Про порядок надходження, зберігання, використання та обліку матеріалів Державного картографо-геодезичного фонду України” (Постанова КМУ від 22 липня 1999 р. “ 1344). Матеріали та інформація про виконання роботи до Держкартгеофонду не надходять. Це унеможливлює достовірний моніторинг території України, що в свою чергу породжує дублювання виконання робіт.
  4. Відсутність належної нормативно-правової бази і технічної документації на виконання робіт за новітніми методиками й технологіями, а також повноцінного польового контролю не дозволяє якісно здійснювати експертизу та приймання готової продукції.

 

Автор статті: Єремейчук О.В.