Відповідно до статті 1 Закону України “Про особисте селянське господарство” №742-ІV від 15 травня 2003 р. особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відповідно до абзацу 2 статті 4 вищезазначеного Закону облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Стаття 8 Закону встановлює, що члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” №803-ХІІ від 1 березня1991 р. належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Порядок збору первинних даних про особисті селянські господарства регулюється Наказом Державного комітету статистики України №409 від 26 жовтня 2009 р. зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України за №44/17339 від 19 січня 2010 р., яким затверджено Порядок обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку – облік особистих селянських господарств здійснюється у складі погосподарського обліку, що ведеться сільськими, селищними, міськими радами за такими формами первинної облікової документації:

форма №1 “Погосподарська книга №___на 2006-2010 роки”, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 18.04.2005 р. №95, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.05.2005 р. за №487/10767;

форма №4 “Список домоволодінь, господарі яких не проживають постійно на території ради”, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 18.04.2005 р. №95, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.05.2005 р. за №487/10767;

форма №5 “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства”, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 18.04.2005 р. №95, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.05.2005 за №487/10767.

Пункт 1.5 вищезазначеного Порядку передбачає, що у разі ведення особистого селянського господарства для його обліку у формах №1, №4 та №5 зазначаються: прізвище, ім’я, по-батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, її постійне місце проживання, площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває у її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради, назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, прізвище, ім’я, по батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство; у випадках, передбачених статтею 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”, проставляється дата припинення ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку у рядку “Відмітка про припинення ведення особистого селянського господарства” проставляються дата та причина припинення ведення особистого селянського господарства відповідно до статті 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”. У цьому ж рядку для окремих осіб ставиться відмітка “вийшов/вийшла” про вихід із членів особистого селянського господарства.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, вважаємо, що після виходу із членів особистого селянського господарства, оформленого відповідно до вищевказаного Порядку, таким особам можна видавати довідки, що вони не являються членами особистого селянського господарства.

Також звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пункту 2 Порядку реєстрації та ведення обліку громадян які шукають роботу і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14 лютого 2007 р., незайняті громадяни, у тому числі члени особистих селянських господарств, для яких робота у таких господарствах не є основною, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації.