Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у розмірах встановлених статтею 121 Земельного кодексу України.
Тобто кожен із членів подружжя може реалізувати надане йому право на безоплатну приватизацію незалежно один від одного. Реалізація одним із членів подружжя права на приватизацію в межах норм безоплатної приватизації не позбавляє права іншого з членів подружжя скористатись своїм правом на безоплатну приватизацію. Тобто, безоплатна приватизація здійснюється кожним з членів подружжя особисто, незалежно один від одного й поза будь-яким зв’язком із сімейними відносинами.
Крім того звертаємо Вашу увагу, що Земельний кодекс України у статті 81 здійснює розмежування підстав набуття права власності на землю за цивільно-правовими угодами та, окремо приватизацією та безоплатною передачею земель.
Якщо особа скористалася своїм правом, на безоплатну передачу їй вказаної земельної ділянки в межах норм, встановлених статтею 121 Земельного кодексу України, то по даному виду використання вона не зможе більше набути земельну ділянку в порядку безоплатної передачі. Реалізувавши своє законне право на приватизацію безоплатно переданої земельної ділянки, особа отримує вказану земельну ділянку в приватну власність, що посвідчується Державним актом.
Тобто, якщо один із подружжя реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, інший із подружжя має право на безоплатну приватизацію не залежно від іншого подружжя у межах нормах визначених статтею 121 Земельного кодексу України.
Вказана позиція узгоджується із практикою застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ. Відповідно до положень пункту 18-2 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” №7 від 16.04.2004 р. встановлено, що відповідно до положень статей 81,116 Земельного кодексу України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України.
Крім того, постановою Кабінету міністрів України від 2 квітня 2002 року №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» затверджено форму Державного акта на право власності на земельну ділянку. В даному Акті міститься зазначення, що у разі виникнення права спільної власності на земельну ділянку до акта додається список її співвласників.
