Згідно із п. 16, 17 Розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України (далі ЗК України) громадянам — власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

При цьому варто відмітити те, що у зазначених пунктах вживаються терміни: “громадянам”, “громадянами”. Статтею 1 Митного кодексу України розкрито юридичний зміст цього терміну. Відповідно до названої статті “громадяни” — фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Тобто, у вказаних нормах ЗК України йде мова про реалізацію права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), як громадянами України, так і іноземними громадянами.

Підставою відмови у прийнятті обмінних файлів зазвичай є посилання на пункт 4 статті 81 ЗК України де зазначено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, підлягають відчуженню протягом року.

Проте зазначена норма обмежує окремих суб’єктів земельних відносин у власності на землі сільськогосподарського призначення, які передаються у власність із земель державної і комунальної власності на загальних підставах в порядку, встановленим ЗК України, та не врегульовує відносини із приводу виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості). При цьому, необхідно розмежовувати поняття “земельна ділянка” і “земельна частка (пай)”, оскільки ці терміни за своєю правовою природою є різними та не застосовуються в тотожному розумінні. Відносини щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) врегульовані спеціальним законом – ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, який жодних обмежень щодо реалізації права іноземних громадян у виділенні в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) не містить.

Враховуючи викладене вважаємо, що іноземні громадяни мають право на виділення належних їм на праві власності земельні частки (паї) в натурі (на місцевості) та отримання державних актів на право власності на земельну ділянку. Однак, зважаючи на аналіз ч.5 ст.22, ч.2 ст. 81 ЗК України із якого випливає те, що незалежно від підстав набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення, такі землі не можуть перебувати у власності іноземних осіб, тому, відповідно до ст. 145 ЗК України, зазначені землі підлягають відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.